Жети-Огуз розташований в Іссик-Кульській області Киргизстану, на південному березі озера Іссик-Куль. Місцевість лежить у передгір’ях хребта Терскей Ала-Тоо, тому тут панує саме гірський ландшафт, а не атмосфера озерного пляжного курорту. Краєвид формують червоні пісковикові скелі, ліси, річка, луки та широкі панорами гір.

Ця місцевість насамперед відома як зона оздоровлення й відпочинку, а не як історичне місто з кількома добре збереженими епохами. З наведених фактів головним історичним об’єктом, що зберігся, є санаторій радянського періоду, який відображає курортне й рекреаційне призначення території того часу. Тож історична ідентичність Жети-Огузу тісно пов’язана з природним туризмом і старішою курортною інфраструктурою.

Жети-Огуз поєднує гірські краєвиди, можливості для активного відпочинку на природі та короткострокове проживання в гостьових будинках і юртових таборах. Такий формат добре підходить для поїздок, зосереджених на піших маршрутах, кінних переходах, фотографуванні та спокійних ночівлях у сільській гірській місцевості. Сюди однаково зручно приїхати як на коротку екскурсію, так і на 1-2 дні.

Основні туристичні зони - це ущелина Жети-Огуз, головне місце для прогулянок, краєвидів і виходу до червоних скель, а також долина Кок-Жайик, яку використовують для трекінгу, кінних маршрутів і літнього перебування на пасовищах. Саме селище невелике й сільське, а найближчим великим туристичним центром є Каракол - основна база для подальших поїздок, закупівель і додаткового розміщення. Багато мандрівників приїжджають у Жети-Огуз саме з Каракола; у теплу пору року дістатися сюди дорогою нескладно, громадський транспорт розвинений слабше, ніж у Караколі, а найближчим основним аеропортом для більшості відвідувачів є міжнародний аеропорт Іссик-Куль у Тамчі. У Караколі також є регіональний аеропорт з обмеженим сполученням.

Основний сезон для відвідування припадає на літо та ранню осінь, коли дороги, стежки й табори зазвичай доступніші. Наприкінці весни умови теж можуть бути сприятливими, але в горах погода змінюється швидко, а вечори навіть улітку бувають холодними через висоту й гірське розташування. Середина зими менш підходить для звичайних екскурсій і трекінгу, а сильні дощі можуть ускладнювати пересування гірськими маршрутами.