Мечеть Іса-бея розташована в Сельчуку, біля підніжжя пагорба Аясулук, неподалік від базиліки Святого Іоанна та основних археологічних пам’яток регіону. Її зазвичай включають до прогулянки історичною частиною міста разом із фортецею Аясулук, музеєм Ефеса та руїнами стародавнього Ефеса. Таке розташування робить мечеть зручною зупинкою для тих, хто хоче побачити не лише античні пам’ятки, а й середньовічну архітектуру західної Анатолії.

Будівлю було зведено у 1375 році за наказом Іса-бея з династії Айдиногуллари. Мечеть належать до важливих пам’яток епохи анатолійських бейликів, коли в архітектурі поєднувалися місцеві традиції, сельджуцька спадщина та нові прийоми, які згодом дістануть розвиток в османський період. Саме тому її часто згадують як один із помітних зразків перехідного етапу в ісламській архітектурі регіону.

Для будівництва використовували камінь і мармур, а також окремі елементи з давніших античних і візантійських споруд, що було звичною практикою того часу. У вигляді мечеті вирізняються різьблені портали, декоративне кам’яне оздоблення, арабські написи та продумана композиція з внутрішнім двором і молитовною залою. Спочатку будівля мала два мінарети, але до наших днів вони збереглися лише частково, як і частина внутрішнього оздоблення.

Сьогодні мечеть Іса-бея цікава насамперед тим, що дає змогу краще зрозуміти багатошарову історію Сельчука. На порівняно невеликій відстані тут сусідять пам’ятки античного, візантійського та ісламського періодів, і мечеть посідає в цьому ряду важливе місце. Відвідування особливо підійде тим, хто цікавиться архітектурою, історією міста та зв’язками між різними епохами в одному культурному ландшафті.